Вступ до віскозного волокна

Віскозне волокно, яке на бірках одягу часто позначають як «віскоза» або «вискоза», є унікальним і широко використовуваним штучним целюлозним волокном-. По суті, він виробляється шляхом вилучення чистої целюлози (переважно -целюлози) з природних рослин (таких як деревина, бамбук або бавовняний лінт). Ця целюлоза проходить складний хімічний процес розчинення (з використанням гідроксиду натрію та сірковуглецю для утворення в’язкого розчину ксантогенату натрієвої целюлози, звідки й назва «віскоза»). Потім розчин екструдується через фільєри в кислотну ванну, де він коагулює та регенерує в безперервні нитки. Тому, на відміну від поліестеру або нейлону, які повністю отримують з нафтохімії, віскоза є «регенерованим» натуральним целюлозним волокном. Це надає йому багато властивостей, подібних до натуральних волокон, але також має властиві обмеження.

Переваги віскозного волокна:

Люди віддають перевагу одягу з віскози в першу чергу за винятковий комфорт. Це пов’язано з молекулярною структурою целюлози, багатою на гідрофільні групи (-OH), завдяки чому вона чудово поглинає вологу (стандартне відновлення вологи приблизно на 12-15%, порівнянно з бавовною або трохи краще). Він швидко вбирає та відводить піт, а також добре пропускає повітря. Це ефективно регулює мікроклімат на поверхні шкіри, зменшуючи закладеність і створюючи відчуття сухості та комфорту. Він також мінімізує статичну електрику, що робить його ідеальним вибором для літнього одягу та нижньої білизни. По-друге, поверхня віскозного волокна гладка, що забезпечує надзвичайно м’яке, гладке та шовковисте відчуття, яке часто перевершує бавовну та наближається до шовку. Візуально, за допомогою контролю процесу (наприклад, додавання каламутного агента діоксиду титану або регулювання умов прядіння), він може відображати діапазон блиску від м’якого матового до яскравого шовковистого блиску. Його помірна щільність (приблизно . 1.5 г/см³) і низька жорсткість забезпечують тканинам чудову драпіровку, завдяки чому одяг, як-от сукні та штори, звисає з плавними природними лініями.

Недоліки віскозного волокна:

Однак через свою молекулярну структуру та процес регенерації віскозне волокно має значні слабкі характеристики. Основною проблемою є різке зниження механічних властивостей у вологому стані. Коли волокно поглинає воду та набухає, молекули води проникають у аморфні ділянки целюлози, порушуючи мережу водневих зв’язків, що забезпечує міцність. Це призводить до того, що його міцність у вологому стані зазвичай становить лише 40%-60% міцності в сухому стані. Це робить одяг з віскози надзвичайно крихким під час прання-настійно рекомендується ручне прання, уникайте машинного прання та категорично забороняйте інтенсивне тертя чи віджимання, інакше вони дуже схильні до деформації та пошкодження. Після прання їх потрібно розкласти для висихання. Часте прання також прискорює зношування. Ще одним суттєвим недоліком є ​​низька еластичність і стабільність розмірів. Молекулярні ланцюги целюлози є відносно жорсткими та не мають еластичності, що призводить до того, що тканини легко мнуться та постійно утримують складки, вимагаючи частого прасування. Крім того, відбувається значна усадка через поглинання/набухання вологи та механічну дію; одяг без попередньої термоусадочної обробки схильний до деформації. Крім того, його стійкість до стирання значно поступається синтетичним волокнам, таким як поліестер або нейлон; зони, що піддаються багаторазовому тертю, легко розклеюються або стираються.

Виробничі міркування:

Незважаючи на те, що сировина походить із відновлюваних рослин, а саме волокно є біорозкладаним, традиційний процес виробництва віскози включає значну кількість хімікатів (NaOH, CS₂, H₂SO₄). Зокрема, дисульфід вуглецю (CS₂) є токсичним і становить екологічну небезпеку. Його неповне відновлення або витік є серйозною екологічною проблемою. Сучасна промисловість вирішує це за допомогою систем із замкнутим-контуром і просуває більш екологічні-процеси на основі розчинників, як-от Lyocell (який використовує не-токсичний розчинник NMMO).